NASA працює над збереженням об’єкту спостереження Swift, який може вийти з орбіти до кінця року

NASA шукає рятувальний план для обсерваторії Swift

Невелика космічна станція Neil Gehrels Swift Observatory перебуває на низькій околоземній орбіті з 2004 року і збирається «потерять» висоту через атмосферне гальмування. Якщо не вжити заходів, супутник, ймовірно, впаде у атмосферу до кінця поточного року.

Щоб запобігти цьому, NASA уклала контракт на 30 млн доларів з приватною компанією Katalyst Space Technologies. У рамках угоди до 1 червня має стартувати сервісна ракета Pegasus XL, що несуть «сервісний апарат Link». Його завдання – наблизитися до Swift, скопіюватися і підняти його орбіту на безпечну висоту.

Чому це потрібно
1. Зберегти обсерваторію вартістю близько 500 млн доларів.
2. Перевірити, чи придатне комерційне обслуговування у космосі для рятувань державних супутників, які спочатку не розраховані на сервісні операції.

Що робить Swift
- Досліджує гамма‑виплески — наймогутніше вибухи у Всесвіті (смерть масивних зірок, зіткнення нейтронних зірок і чорних дір).
- Може швидко орієнтуватися на джерело випромінювання, поки воно не погасне.
- У США немає іншого супутника з такими можливостями.

Проблема орбіти
- На низькій околоземній траєкторії Swift вже відчуває опір розрідженого повітря.
- З урахуванням високої сонячної активності та геомагнітних бур, гальмування посилилося, і падіння стало більш ймовірним до кінця 2026 року.
- При висоті нижче 320 км керування двома великими апаратами стає небезпечним через зростання аеродинамічного опору.

Що робить Link
- Оснащений трьома роботизованими маніпуляторами із захопленнями, розрахованими на різні варіанти контакту.
- Система має знайти «зазвичай» місця для захоплення (крамки, виступи) після кількох тижнів наближення.
- Крім того поверхня Swift могла деградувати за 22 роки: фарбовані елементи можуть тріснути від УФ‑випромінювання, а зовнішня ізоляція – стати хрупкою під впливом атомарного кисню.

Труднощі й ризики
Ризик Причина
Відсутність повної візуальної документації В архівах NASA і Northrop Grumman немає фінальних знімків, необхідних для точного планування підходу.
Вибір ракети Falcon 9 не підходить через орбітальний нахил (Swift летить між 20° С і 20° Ю). Pegasus XL – більш гнучка опція, але не використовувалася з 2021 року. Для запуску на потрібну орбіту знадобився б Falcon 9 зі стартом з Канаверала, що коштувало б ≈ 65–70 млн доларів – майже вдвічі дорожче бюджету місії.
Pegasus XL здатний доставити до 400 кг на потрібну траєкторію і у попередньому запуску обійшовся приблизно в 28 млн доларів.

План дій
1. Запуск Pegasus XL – 1 червня.
2. Наближення до Swift – кілька тижнів.
3. Скоблення і підйом орбіти – завершення операції до літа/осені.

Якщо все пройде успішно, обсерваторія продовжить роботу ще декілька років, а Katalyst отримає унікальний досвід першої в світі скоблення з вже працюючим супутником. Якщо ж місія не вдасться, Swift впаде до кінця 2026 року, і NASA втратить важливий науковий інструмент.