У США створили прототип «жорсткого диску» з ДНК, спростивши процеси запису та читання даних

Новий спосіб зберігання інформації на ДНК: від архіву до «жорсткого диску»

Вчені з Університету Міссурі розкрили метод багатократного стирання та перезапису даних у молекулярній структурі ДНК. Раніше ДНК використовувалася лише як одноразовий архівний носій, завдяки своїй високій щільності зберігання і тривалій стабільності. Тепер стало можливим змінювати інформацію без дорогого синтезу нуклеотидів та використання ферментів – достатньо електрики.

Як це працює
1. Зсувове кодування

Дані записуються у вигляді чергуючихся участків одностороннього ланцюжка (S) і двосторонніх спіралей (DS). Перехід від S до DS трактується як біт «0», а від DS до S – як біт «1».

2. Читання через нанопори

ДНК‑молекула протікає через нано‑пор, створюючи характерні електричні сигнали. Їх перетворюють у двійковий код.

3. Стирання та перезапис

Розриваються водневі зв’язки участків S, тим самим «чистяться» дані. При записі ці зв’язки відновлюються електрично, дозволяючи знову створити потрібний узор S/DS без хімічної синтезної ланцюжка.

Що це означає для індустрії
- Щільність і довговічність – ДНК зберігає до 215 PB на грам і зберігає дані десятки років без енергії.

- Енергетична ефективність – на відміну від SSD/HDD, не потрібне постійне живлення.

- Мікроскопічні розміри – ціль: компактний носій розміром з USB‑флешку, здатний зберігати величезні об’єми даних.

Вчені підкреслюють міждисциплінарність проекту: фізика, біологія, інформатика та матеріалознавство працювали у тісному взаємодії. У найближчому майбутньому планується розробка практичного пристрою, який зможе замінити традиційні носії зберігання, зберігаючи при цьому енергетичну ефективність і надійність.

> *Примітка:* Паралельно з цим проектом відбувся прорив у виробництві нанопор, але це вже окрема історія.